Метал монети визначають трьома доступними способами: вагою і розміром за каталогом, магнітом і щільністю. Найточніший домашній метод полягає у вимірі щільності: зважування в повітрі та у воді дає результат з точністю до кількох відсотків і не пошкоджує монету. Магніт швидкий, але показує лише одне: залізо і нікель притягуються, срібло, мідь і латунь ні. Кислотний тест і пробу на дотик напилком на колекційних монетах не роблять.
Срібло 925–900 проби: 10,3–10,4 г/см³.
Мідь: близько 8,9 г/см³.
Латунь і нейзильбер: 8,4–8,7 г/см³.
Сталь з гальванічним покриттям: близько 7,8 г/см³ і притягується магнітом.
Білоном називають сплав, у якому срібла менше половини, решта мідь. Такі монети карбували, коли держава економила срібло: зовні вони сірі або рожевуваті, а на виступах крізь срібний шар проступає мідь. Щільність білону нижча за срібло і залежить від проби. Детально про те, як відрізнити білон від срібла і чому колекціонери його цінують, пише стаття про білонну монету.
Сучасні українські монети карбують зі сталі з гальванічним покриттям і зі сплавів міді, тому частина з них притягується магнітом. Який сплав у кожного номіналу і чому НБУ його змінював, розповідає матеріал з якого металу виготовляють монети в Україні.